Звільнення в період карантину: права працівників і відповідальність керівника

Пандемія коронавірусу, карантин та супутня їм економічна криза повною мірою відіб'ються на ринку праці – експерти прогнозують значне зростання безробіття.
Дуже багато працівників у період карантину під тиском роботодавця вимушені звільнятися. Але,  якщо працівник не має бажання звільнятись, він не  повинен за будь-яких умов писати заяву на звільнення.
Норми Кодексу законів про працю України не дають права роботодавцю звільняти працівників через введення карантину або обмежувальні заходи. Ніяких змін щодо звільнення працівників на період здійснення карантинних заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусу, не вносилося.
У Кабміні також рекомендували державним органам і підприємствам не ухвалювати кадрові рішення в період карантину.
Проте, якщо роботодавець і працівник згодні, то трудовий договір у будь-який час може бути припинений або розірваний за власним бажанням працівника з таких підстав, зокрема:
- угода сторін;
- закінчення строку дії трудового договору;
- призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи та посада;
- розірвання трудового договору з ініціативи працівника;
- розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу;
- розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;
- переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;
- набрання законної сили вироком суду, що виключає можливість продовження роботи;
- підстави, передбачені контрактом та іншими законами.
Але навіть за таких умов не можуть звільнити вагітних жінок, жінок із дітьми до трьох років або одиноких матерів з дітьми до 14 років, а також співробітників, які перебувають у відпустці або на лікарняному.
У випадку, якщо працівник вважає своє звільнення незаконним, він/вона може звернутися до суду з позовом про порушення трудових прав (але не пізніше, ніж через місяць після звільнення).
Законодавством передбачена відповідальність для роботодавців, які незаконно звільняють працівників. До таких роботодавців установлено відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів - штраф у розмірі від 2 000 до 3 000 НМДГ (від 34 тис. до 51 тис. грн) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або виправні роботи на строк до 2 років (ст. 172 Кримінального кодексу).

Якщо ж все законно, звільнений співробітник може зареєструватися в центрі зайнятості і розраховувати на соціальну допомогу. Мінімальний розмір допомоги без урахування зарплати і трудового стажу становить 650 гривень, з урахуванням – 1,8 тисячі гривень.
При визначенні розміру допомоги враховується трудовий стаж. Якщо він менше 2 років, то сума виплати з безробіття становить 50% від середньої зарплати працівника, 2-6 років – 55% від середньої зарплати, 6-10 років – 60%, понад 10 років – 70%.