Чи доживимо до пенсії, панове підприємці?..

Стаття була опублікована в щотижневику "2000" №23(24) 9-15 липня 2000 р.

За результатами опитування, проведеного Федерацією профспілок працівників кооперацій та інших форм підприємництва на семи найбільших ринках Києва, 93% опитаних відповіли, що потребують підтвердження свого трудового стажу.

В Україні налічується понад мільйон суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи. Скількох же людей хвилює питання: де повинна знаходиться їх трудова книжка і чи зараховуються віддані бізнесу роки в трудовий стаж?..

Виявляється, дуже багато підприємців взагалі не мають уявлення про механізм «закладання» власної пенсії. Одні з них думають, що оскільки працюють на патенті, то і стаж йде. Інші ж — що раз платять податки, з Пенсійним фондом не виникне проблем. А найнаївніші продовжують сподіватися на державу...

А як насправді? Так, до Пенсійного фонду йдуть відрахування від всіх платників податків. Але лише персональний облік, який підтверджує, хто, коли і скільки туди віддав, — відсутній. У цьому-то і вся проблема.

У нас поки що все залишилося так, як було при соціалізмі. До загального казана допускають згідно запису в трудовій книжці, що підтверджує трудовий стаж, хоча сама сума відрахувань не настільки важлива. А немає запису — то вже вибачите...

Під тиском громадських організацій 24 грудня 1999 року був ухвалений закон, що доповнив статтю 24 Кодексу законів про працю положенням про порядок реєстрації в службі зайнятості трудових договорів найнятих робітників приватних підприємців, — фізичних осіб. Статтею ж 48 введено положення про те, що трудові книжки найманих працівників заповнюють безпосередньо самі працедавці.

Але їх власні трудові книжки лежать удома. Як пояснюють в Міністерстві соціальної політики і праці, коли підприємець працює самостійно, жодних трудових стосунків не виникає. Через те його трудовий стаж і не фіксується.

І це не дивлячись на те, що підприємець створює реальні блага для суспільства, трудові місця, платить податки. До того ж він зареєстрований як суб'єкт підприємництва і в держадміністрації за місцем проживання, і в податковій інспекції, і в Пенсійному фонді. Але його трудовою книжкою жодна з перерахованих інстанцій займатися не бажає.

А значить, жодного соціального захисту він не має. Це в рівній мірі стосується виплат і по лікарняному аркушу, і в разі декретної відпустки, і при виході на пенсію. Проблема виникла не сьогодні і не вчора. Вона існує вже впродовж декількох років.

Прийнятий в лютому 1991 році Закон «Про підприємництво в Україні», давши добро приватній ініціативі, не передбачив якого-небудь соціального захисту для приватних підприємців, визначивши лише, що вони займаються підприємництвом на свій острах і ризик.

Ні в Кодексі законів про працю, ні в інструкції про порядок ведення трудових книжок, ні в положенні про Пенсійній фонд до цих пір ні слова не сказано про те, як бути з трудовими книжками підприємців.

Тим часом, відповідно до статті 62 Закону «Про пенсійне забезпечення», трудовий стаж, що дає право на здобуття пенсії, визначається саме по записах в ній. А якщо записів немає, то на підставі спеціальних довідок з вказівкою тих конкретних місяців, коли вносилися відрахування до Пенсійного фонду.

Але і тут не все просто. Річ в тому, що суми відрахувань до даного фонду з моменту його створення в 1993 році змінювалися вже тричі. Востаннє — в серпні 1998 від підприємців — фізичних осіб зажадали сплати 32% від сумі оподаткування. Отже, можна вважати,  що стаж роботи з 1991 по 1998 рік фактично зник!

Проблема вирішується двома шляхами. Або слід зобов'язати ту ж податкову вести трудові книжки приватних підприємців, виділивши на ці цілі гроші з бюджету. Або делегувати повноваження профспілкам, які також можуть здійснювати це на принципах самоокупності, за певну плату.

Саме такої думки дотримується Наталія Кожевіна, що очолює Федерацію профспілок працівників кооперації і інших форм підприємництва, а також Асоціацію сприяння розвитку приватного підприємництва «Єднання»:

—     Ми вже почали такий експеримент в рамках Федерації: щоб підприємства і підприємці, відраховували певний відсоток від фонду заробітної плати, мали право на персоніфікацію своїх внесків, у тому числі і в Пенсійний фонд.

Тобто аби гроші, що поступають, були адресними і людина мала можливість ними розпоряджатися на свій розсуд.

Нашу федерацію сприймають швидше як профспілку «риночників». Саме вони на сьогоднішній день — найнезахищеніший прошарок українського суспільства. Причому основною соціальною гарантією для них, безумовно, є право на пенсію. 

 

Олеся ІГНАТЕНКО