Інноваційна модель розвитку економіки України: пріоритети та шляхи реалізації

23 листопада 2005 року в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень відбулось засідання круглого столу "Інноваційна модель розвитку економіки України: пріоритети та шляхи реалізації". Засідання було організоване НІСД, Державним агентством з інвестицій та інновацій, Українською федерацією вчених та Центром антикризових досліджень. В обговоренні взяли участь співробітники наукових установ, органів державної влади, аналітики, представники бізнесу, засобів масової інформації.

Наталія Кожевіна звернулася до досвіду діяльності Асоціації бізнес-інкубаторів України. Вона наголосила на необхідності державної підтримки такої діяльності та закцентувала увагу на суттєвих проблемах, які зустрічають українські бізнес-інкубатори з боку державної влади в процесі свого розвитку..

В матеріалах, які нам сьогодні надані, на мій погляд, чітко сформульовані механізми інноваційного розвитку, і, головне, показані перешкоди, з якими ми в реальності стикаємося. Відповідаючи Т. М. Шаповаловій, я хотіла б сказати, що мене більш за все хвилює не те, що засоби майже не витрачаються на підтримку інноваційного розвитку, а те, що сьогодні під визначеннями ми взагалі можемо "поховати" в Україні новий підйом інноваційного будівництва. Для мене неважливо, які існують наукові терміни. Я 16 років займаюся тим, що вишукую малі підприємства, які беруть на себе впровадження нових технологій, і з радістю таким підприємствам допомагаю. А сьогодні, практично, ці процеси "заганяються в труну", - ми стикаємося з цим на кожному кроці. Наша асоціація існує близько 6 років, ми називаємося "грантоєдами" - ми отримали 369 тисяч доларів по різних проектах. Зараз закінчили проект Світового банку. Нам довіряють Сорос і Світовий банк, але від держави ми не отримали нічого. Більш того, нас вигоняють з останнього приміщення. Білоцерківський бізнес-інкубатор, який сьогодні є класичним в Україні, де вивчилися вже сотні і навіть тисячі людей, за 6 років свого існування не лише муніципальній влади показав, як треба створювати бізнес-інкубатори. Проте сьогодні він знаходиться під загрозою закриття, оскільки напівзруйнована семиповерхова будівля, в яку вже вкладені гроші, належить домобудівному комбінату, який зацікавлений її продати. І ніхто не хоче взяти на себе відповідальність нас захистити.

Я лише з приводу цього бізнес-інкубатора приведу декілька моментів. Ми скрізь говоримо про розкрадання засобів, але як насправді тим, хто себе присвятив тому, щоб в Україні все-таки нове впроваджувалося?

Наш Білоцерківський бізнес-інкубатор за власні кошти лише цього року надав понад 16 тисяч різних послуг. Ними скористалися вже 337 підприємств, у тому числі приблизно 14 % з них - це інноваційні підприємства, які почали освоювати нові технології. За час існування Білоцерківський бізнес-інкубатор отримав дотації від міжнародних фондів - 214 тисяч доларів, а від місцевого бюджету - 10 тисяч гривень, і те ми їх ледь випросили, бо нам сказали, що не будуть  фінансуватимуть наші проекти, поки бюджет хоч трохи не покаже, що він в цьому зацікавлений.

Сьогодні наш бізнес-інкубатор навчає і Казахстан, і Узбекистан, і Туркменістан, і Білорусь - ми всіх приймаємо. У ньому існує тренінговий центр, який підготував 60 тренерів, які роз'їжджають по всій Україні, допомагаючи створенню таких же центрів. Але ми фактично весь час знаходимося під тягарем повного нерозуміння. Кому потрібна наша діяльність, хто підтримає, яка державна підтримка може бути? Коли ми з В.Г.Подвисоцьким і В.С.Стогнієм розробляли стратегію "круглого столу" і конференції, отримали постанову Кабінету міністрів, в якій були сформульовані положення про інноваційний центр. Насправді ж жодної підтримки ми так і не отримали. І ці документи як лягли "під сукно", так туди і кладуться.

Сьогодні з 73 бізнес-інкубаторів в Україні лише 10 трохи відповідають вимогам. І лише муніципальним. Наприклад, мер міста Славутич виявився більш організованим, він займається цими питаннями і почав допомагати становленню муніципального бізнес-інкубатора. А що роблять інші мери? Ми випустили книжку під назвою "Азбука бізнес-інкубації". Нам дзвонять, говорять: давайте! А що роблять? Виділяють приміщення, садять номенклатурний бізнес в цей бізнес-інкубатор, і вони там знаходяться під прикриттям, оскільки туди не йде податкова і їх не перевіряють.

Я взагалі розділяю бізнес на три категорії. У нас є бізнес номенклатурний, який отримує максимум дотацій, бізнес тіньовий, який теж отримує, "відриває" максимум дотацій, і "нічий" бізнес, який сам по собі намагається жити в ситуації, в якій ми всі знаходимося.

Тому наша Асоціація сьогодні, взагалі-то, не здається, а випускає книги, публікує свої напрацювання, і ми дуже зацікавлені в тому, аби нас почула наука. Я хотіла б, щоб за цим "круглим столом" почули, що ми шукаємо моделі, як допомогти реальному бізнесу в його розвитку, щоб ми його не втопили як маленького "дитя", яке лише-лише починає ставати в Україні "на ноги".

Зараз ми підготували лист в Антимонопольний комітет. Ми поглянули, що нас буквально "задавили": давайте, ставте Windows на ваші комп'ютери, хоча грошей не вистачає. Адже сьогодні, при наявності своїх вельми досвідчених програмістів, ми, фактично, фінансується Microsoft, просуваємо їх програми, а своїх власних, з офісними програмами, ми не підтримуємо. Це маленький штрих, що показує, де вже можна відшукати потенціал і говорити про те, що ось це - інноваційна діяльність, коли наші програмісти створюють дешевші і більш відповідні програми і упроваджують їх у нас.

 

КОЖЕВІНА Наталія Дмитрівна