Виступ Вячеслава Роя на зібранні Народної колегії акції «Вперед»

13 квітня в Києві в історичній будівлі Центральної Ради (Будинок учителя) відбулася Народна колегія активістів Всеукраїнської громадянської акції «Вперед». Де брав участь Голова Федерації профспілок працівників малого та середнього підприємництва України Вячеслав Рой.

Шановні друзі!

Хочу наголосити на кількох принципових, на мою думку, моментах, що характеризують майбутню акцію «Вперед».

Перший момент.

Хоче хтось цього чи не хоче, а наш рух ще з часів Податкового майдану вийшов за рамки суто підприємницького протесту. Та мета, до якої сьогодні прагнуть підприємці малого та середнього бізнесу – а це, коротко кажучи, нормальні закони життя і розвитку цього бізнесу, так от, ця мета є більшою, ніж ухвалення конкретного законопроекту чи законопроектів з конкретним номером реєстрації у Верховній Раді. Не буває так, щоб, приміром, підприємцям, котрі працюють за спрощеною системою оподаткування, було дуже добре жити і працювати в Україні, а пенсіонери при цьому  отримували таку пенсію, яку отримують зараз. Не буває так, щоб корупціонери і хабарники ґвалтували всю країну, а дрібних підприємців не чіпали.

Тому ми, по суті, вимагаємо від влади справжніх системних економічних та соціальних реформ, які мають змінити на краще життя десятків мільйонів людей в Україні. Наш рух, наша акція «Вперед» має бути справді всенародною, інакше позитивний результат від неї буде дуже мінімальний і тимчасовий, якщо взагалі буде позитивний результат.

Підприємців малого та середнього класу часто називають основою середнього класу, котрий, в свою чергу, є основою суспільства, основою країни. Отже, давайте і будемо відповідальні за всю країну.

Другий момент.

Якщо ми хочемо, щоб наша акція, наш протест були всенародними, тоді нам усім, і організаціям підприємців зокрема, треба уважно і з повагою ставитися до проблем і, відповідно, вимог до влади різних соціальних чи професійних груп. Не вважати їх другорядними порівняно з проблемами підприємців малого та середнього бізнесу. Не відмахуватися від їхніх проблем тільки тому, що вони здаються нам нецікавими чи несуттєвими.

Тобто, по суті, йдеться про те, чи зуміємо ми домовитися між собою, між усіма потенційними учасниками акції «Вперед».

Думаю, ні в кого немає сумнівів: якщо не домовимося, якщо кожний окремо спробує захистити свої права та свої інтереси перед владою – нас, усіх разом і кожного зокрема, чекає поразка.

Нарешті, третій момент – як висновок з перших двох.

Коли ми будемо формулювати наші спільні вимоги, то маємо обрати лише ті, які прямо стосуються соціального становища людей. Це – можливість працювати чи вести бізнес, це – гідні зарплати і гідні пенсії, це – чесні податки, це – доступна освіта та охорона здоров’я, це – захист, а ще краще – знищення корупції.

Іншими словами, ми мусимо відкинути будь-яке політиканство, тобто, маємо захиститися від спроб нечесних політиків в’їхати на нашому горбу в рай.

На мою думку, найкращим захистом від політиканства якраз і буде те, щоб ми в першу чергу висували соціальні вимоги до влади. Якщо ми змусимо владу виконати такі вимоги, це й буде справжня політика, а не політиканство.

Дякую за увагу.

 

Київ, 13.04.2011 р.